Доведена ефективність пентоксифіліну у лікуванні хворих з цереброваскулярною патологією
29.03.2018 Неврологія / Вазитрен
Пентоксифілін є похідним метилксантину, використовується у лікуванні широкого спектру серцево-судинних захворювань протягом вже декількох десятиліть.
За даними досліджень пентоксифілін у клінічних дозах (зазвичай, 400 мг три рази на день) покращує реологічні властивості крові за допомогою зменшення в'язкості плазми і цільної крові, зниження рівня фібриногену плазми, посилення фібринолізу, збільшення фільтрації крові за рахунок підвищення еластичності еритроцитів, зменшення агрегації тромбоцитів і еритроцитів, зниження активації нейтрофілів.
Пентоксифілін має протизапальну і антиоксидантну дію. Антиоксидантні його властивості пов'язані у першу чергу зі зниженням активації нейтрофілів, так як активовані нейтрофіли генерують супероксид за допомогою НАДФН-оксидази.
У цьому препараті безліч потенційних ефектів, що проявляються у наступному:
- уповільненні прогресування атеросклерозу, стабілізації бляшок;
- зниженні ризику судинних випадків захворювань, поліпшення їх результатів;;
- зменшенні системної запальної відповіді після операцій із застосуванням штучного кровообігу;
- забезпеченні симптоматичної дії при стенокардії і переміжної кульгавості;
- посиленні мозкового кровотоку у пацієнтів з цереброваскулярною патологією;
- уповільненні прогресування судинної деменції;
- поліпшенні прогнозу при хронічній серцевій недостатності;
- контролі цукрового діабету.
У шестимісячному рандомізованому дослідженні учасники дослідження отримували пентоксифілін у стандартних дозах (400 мг три рази на день) або плацебо разом з іншими призначеними медикаментами.
У хворих, які отримували пентоксифілін, відзначалося значне зниження рівнів С-реактивного білка і ФНО-а в сироватці крові по відношенню до групи плацебо.
У відкритому клінічному дослідженні за участю 11 хворих відзначено значне (p <0,05) збільшення середнього загального часу фізичного навантаження при виконанні тредміл тесту (10,1 проти 7,7).
У невеликому (n = 21) подвійному сліпому дослідженні при застосуванні пентоксифіліну скоротилася частота ангінозних нападів (на 1,5 атаки / тиждень проти 0,7 у групі плацебо) і знизилася потреба у нітрогліцерині (на 1,45 табл / тиждень проти 0,1 ; p = 0,10).
Огляд вищезазначених клінічних досліджень дає підставу стверджувати, що пентоксифілін має широкий потенціал для захисту серцево-судинної системи та оптимізації тканинної перфузії. Препарат володіє декількома взаємодоповнюючими ефектами, пов'язаними з поліпшенням реології крові, а так само протизапальними властивостями, що перешкоджають ризику розриву бляшки, які поліпшують контроль цукрового діабету та наслідки судинних подій і операцій з використанням штучного кровообігу.